Вражаючий, чи не так? Якби Альфа Ромео випустила Брэра сьогодні, Інтернет просто вибухнув би від захоплення. Дизайн Джорджетто Джуджаро, вперше представлений у вигляді концепту на Женевському автосалоні 2002 року, продовжує приваблювати увагу. Це авто могло б легко зайняти місце на стіні поряд із суперкарами. Але не в моїй кімнаті, яка тоді була вся в плакатах "Манчестер Юнайтед".
Серед автомобілів, які запалюють мрії підлітків, Брэра займала особливе місце. Красива і, здавалося б, доступна, вона коштувала від £25 тисяч у 2005 році, нагадуючи про екзотику Лотус Еміра.
З механічної точки зору Брэра не виправдала всіх сподівань. Розроблена разом з моделлю 159, вона не відповідала своїй зовнішності в плані якості керованості. Її динаміка поступалася конкурентам, таким як Audi TT, Mazda RX-8, BMW 3 Series та Peugeot 407.
Все змінилося з приходом Prodrive, яке надало Брерi нові пружини Eibach, амортизатори Bilstein та змінило геометрію. Brera S стала символом італійського стилю з британською настройкою — обмежена серія, випущена в кількості 500 екземплярів.
Я керую звичайною 2.2 версією, яка, хоч і не така ефектна, як 3.2 з V6, все ж дарує радість від водіння. Хоча кермування дещо мляве, а технологічних рішень небагато, ця автівка приносить задоволення і викликає захоплення у оточуючих.
Нещодавно я зауважив, що зчеплення стає м'яким і, чомусь, з'явився неприємний запах. Проблеми з віконними моторами нагадайли про "радощі" володіння Альфа. Зупинка на узбіччі з тривогою в серці змушує задуматися, чи була Брэра дійсно гідним героєм мрії.
Авто заворожує красою, хоч і не виправдовує сподівань в дії. Найкраща Брэра — та, що залишається на стіні, а не на вашому подвір'ї. Це ідеальний об’єкт для захоплення, а не для практичної експлуатації.
